4 А Давид почув у пустині, що Навал стриже свою отару.
5 І послав Давид десять хлопців. І сказав Давид до тих хлопців: Вийдіть на Кармел, і прийдете до Навала й запитаєте його в моєму йменні про мир,
6 та й скажете так братові моєму: І тобі мир, і дому твоєму мир, і всьому, що твоє, мир!
7 А тепер почув я, що в тебе стрижуть. Пастухи твої були з нами, ми не кривдили їх, і нічого не пропало їм по всі дні перебування їх на Кармелі.
8 Запитай своїх слуг, і вони розповідять тобі. І нехай знайдуть в очах твоїх милість мої хлопці, бо доброго дня ми прийшли. Дай же рабам своїм та синові своєму Давидові, що знайде рука твоя!
9 І прийшли Давидові хлопці, і промовили до Навала, в імені Давида, усі ці слова. І спинилися.
10 І відповів Навал Давидовим рабам, і сказав: Хто такий Давид та хто Єссеїв син? Сьогодні намножилося рабів, що вириваються кожен від пана свого!