7 Тому вони підуть тепер на вигнання на чолі полонених, і перестане крик випещених.
8 Господь присягнув був Своєю душею, говорить Господь, Бог Саваот: Пишнотою Якова бриджу, і палати його Я ненавиджу, і видам те місто та все, що є в ньому.
9 І буде, якщо десять люда зостануться в домі одному, то й вони повмирають.
10 І його візьме родич та й спалить його, щоб винести кості із дому, і скаже до того, хто буде в середині дому: Чи ще є хто з тобою? А той відповість: Вже немає нікого! і скаже той: Тихше, бо не згадується Ймення Господа!
11 Бо Господь ось накаже, і ворог розіб'є великий той дім на відламки, а дім малий на тріски.
12 Чи бігають коні по скелі? Чи хто виоре море худобою? Таж ви суд обернули на гіркість, а плід справедливости на полин!
13 Ви марнотою тішитеся та говорите: Хіба ж ми не власною силою набули собі роги?