5 Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.
6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній,
7 бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?
8 Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.
9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.
10 І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті... Марнота й оце!
11 Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе.