7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...
8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...
9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...
10 Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!