17 і душа моя спокій згубила, забув я добро...
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...
19 Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,
20 душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...
21 Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,
23 нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!