28 нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;
29 хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;
30 хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...
31 Бо Господь не навіки ж покине!
32 Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,
33 бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.
34 Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,