15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!