17 Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
18 то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
19 Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
22 Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
23 Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!