11 Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.
12 Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
13 Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.
14 Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.
15 Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.
16 Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.
17 Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.