18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!
19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...
21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,
23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...
24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте: