8 Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
9 від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
10 Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
11 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...
12 із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...
13 Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.