19 (44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
20 (44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
21 (44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
22 (44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
23 (44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
24 (44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
25 (44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...