3 Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити,
4 анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі.
5 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,
6 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова,
7 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.
8 Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить,
9 знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв,