7 Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8 І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9 і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10 Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.
11 Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12 Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та ІІавел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13 Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.