17 Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19 Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
23 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх