31 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
33 Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я.
34 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.
35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.
36 І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
37 Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,