37 Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
38 А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
39 Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
40 І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
41 Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
42 Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
43 Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,