9 Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
10 кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
11 Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
12 Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
13 Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
14 Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
15 Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.