11 Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,
12 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.
13 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.
14 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,
15 і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.
16 Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.
17 Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.