22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
24 Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
26 Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?