14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.
16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.
17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
19 і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.