5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.
6 Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:
7 Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?
9 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.
10 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)
11 Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.