46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.
47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
50 всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.