27 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.
28 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.
29 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.
30 Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг.
31 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.
32 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;
33 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?