5 Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6 Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
7 Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
8 Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9 Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10 а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11 Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.