14 Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
15 Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
16 Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
17 А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
18 Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.