13 І віддалив його Саул від себе, і зробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом.
14 І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь.
15 А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його;
16 А ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він входив і виходив перед ними.
17 І промовив Саул Давидові: Ось тобі старша дочка моя Мерова, даю тобі її за жінку, тільки ж мусиш менї бути хоробрим і Господнї бої вести. Саул же думав: Нехай не моя рука буде на йому, а рука Филистіїв нехай буде на йому.
18 Давид же відказав Саулові: Хто я такий, або що за життє моє та рід батька мого в Ізраїлї, щоб менї зятьом твоїм бути?
19 Як настав же час оддати Саулову дочку Мерову за Давида, оддано її Адріелеві з Мехоли за жінку.