10 Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню.
11 І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.
12 Тодї промовив Соломон: Господь сказав, що пробувати ме в мрацї;
13 Оце ж я построїв дім тобі на пробуток, місце, де ти вовіки жити будеш.
14 І повернув царь лице своє й привітав благословеннєм усю громаду Ізрайлеву, як уся громада Ізрайлева стояла.
15 І промовив: Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, що глаголав устами своїми панотцеві мойму Давидові, й нинї справдив те рукою своєю! А глаголав тако:
16 З того часу, як вивів я мій нарід Ізраїля з Египту, не вибрав я города нї в одному з поколїнь Ізрайлевих, щоб менї дом збудовано, де перебувало б імя моє, а вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.