7 І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
8 Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
9 Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
10 Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
11 Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
12 Обгорнувся-закутавсь у шату - у тьму водяну, в чорну хмару.
13 Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;