1 Одного разу, як царь жив у своїй палатї, а Господь дарував йому впокій перед усїма ворогами його,
2 Промовив царь до пророка Натана: Оце я живу в кедровій палатї, а скриня Господня находиться за наметовими полотнами!
3 І відказав Натан цареві: Все, що маєш на серцї, чини, бо з тобою Господь.
4 Але тієї самої ночі було слово Господнє до Натана:
5 Ійди, скажи рабові мойму Давидові: Так говорить Господь: Чи тобі ж та будувати менї дім на пробуток?
6 Адже ж я не пробував в домі з того часу, як вивів синів Ізрайлевих із Египту та й по сей день, а ходив у наметї й скринї!
7 Чи промовив же я хоч слово, блукаючи з Ізраїлем кругом, которому з поколїнь, що його призначував пасти мій нарід, Ізраїля: Чому не збудуєте менї кедрової палати?