11 Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його - вона богом йому.
12 Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.
13 Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його?
14 Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана?
15 Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.
16 За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту.
17 Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?