15 Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.
16 Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його.
17 Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, -
18 То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.
19 Бо Господь Бог - моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.