11 Злетїлося ж птаство на труп розтятий; Аврам же зганяв його.
12 А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його.
13 І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт.
14 Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізійдуть геть із майном великим.
15 Ти ж одійдеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих.
16 У четвертому ж родї вернуться сюди; не сповнились бо гріхи Аморіїв і досї.
17 Як же було соньце на западї та згусла темрява тодї, наче піч задимувала, і поломя огняне пройшло між розтятими частинами.