11 Каже ж Яков Ребецї, матері своїй: Та ж Езав брат мій, чоловік волохатий, я ж чоловік гладенький.
12 Може, полапає мене панотець, і зроблюсь перед ним мантїєм, і наведу на себе клятьбу а не благословеннє.
13 Рече ж йому мати: На менї клятьба твоя, синку; тілько послухай голосу мого, та йди, і піймай менї.
14 Пійшов же, піймав, і принїс матері; і вготовила мати смашний наїдок, який любив отець його.
15 І взявши Ребека одежу Езавову добру, сина свого старшого, що була у неї в схованцї, одягла нею Якова, сина свого меньшого.
16 А смушками козлячими пообгортала руки і наге тїло на шиї в його.
17 І дала смашний наїдок і хлїба, що вготовила, в руки Яковові, синові свойму.