14 І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.
15 Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.
16 І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:
17 Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!
18 І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.
19 Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.
20 І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.