2 І казали вони: Господь заповідав добродїєві мому пороздавати землю синам Ізраїля в наслїддє по жеребу; і заповідано від Господа добродїєві мому, передати наслїддє Зелофхада, брата нашого, дочкам його.
3 Коли ж пійдуть вони заміж за кого небудь із синів других поколїнь Ізраїля, так наслїддє їх віднїметься від наслїддя батьківського нашого і прилучиться до наслїддя того поколїння, що до його вони пристануть; сим робом віднїметься воно від наслїддя нашого паю.
4 Та й як настане ювілейний рік у синів Ізрайлевих, то знов прилучиться наслїддє їх до наслїддя того поколїння, до котрого вони пристали; сим робом віднїметься наслїддє їх від наслїддя поколїння батьків наших.
5 І дав Мойсей повелїннє синам Ізрайлевим, по слову Господньому, таке: Правду каже поколїннє синів Йосифових.
6 Се слово, що заповідав Господь про дочок Зелофхадових словами: Нехай виходять вони замуж за того, хто їм до вподоби; но мусять вони вийти за одного з роду поколїння батька свого,
7 Щоб не переходило наслїддє синів Ізраїля від поколїння до поколїння; бо кожен із синів Ізраїля держатись мусить при наслїддї свого батьківського поколїння.
8 І всяка дочка, в котрої єсть наслїддє з поколїння синів Ізраїля, мусить бути жінкою кому небудь із роду свого батьківського поколїння; щоб кожен зміж синів Ізраїля держав батьківське наслїддє своє,