6 І сказав я мужові в лняній одежі, що стояв над водами ріки: Коли буде кінець сих чудних подїй?
7 І чув я, як муж в лняній одежі, що стояв над водами ріки, зняв праву й лїву руку до неба, заклявся Тим, що живе повік, що на кінцї часу й часів і півчасу і коли зовсїм впаде сила сьвятого народу, все те станеться.
8 Я чув се, але не зрозумів і через те сказав: Мій добродїю: що ж після сього буде?
9 І відповів він: Ійди, Даниїле; бо втаєні й запечатані сї слова до часу останнього.
10 Многі обчистяться, вбіляться і будуть, наче в огнї, перетоплені (в спокусї); а безбожні будуть безбожно поступати, й не зрозуміє сього нїхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють.
11 Від часу перестання щоденної жертви й постановлення гидоти в пустцї мине тисяча двістї девятьдесять днїв.
12 Щасливий той, хто ждати ме й діжде до тисячі трьохсот трийцяти й пяти день.