24 Тим то я порозвіваю їх, мов порох, розвіваний пустиннїм вітром.
25 Оце ж пай твій, дїлениця твоя від мене, говорить Господь, за те, що забула мене єси та й знадїялась на лож.
26 За се підіймуть спідницю твою аж на лице тобі, щоб виден був сором твій.
27 Бачив я перелюбки твої й гидкі бажання твої, твій розпуст без сорома, по горбах у полі. Горе тобі, Ерусалиме! ти не очистишся й потім. Докіль же сього буде?