21 Ой чи довго ж я ще буду бачити стяги, зачувати гук труби?
22 Се з того, що нарід мій безглуздий - не знає мене: ой нерозумні вони дїти, нема в них глузду; мудрі вони на лихе, добре ж не вміють чинити.
23 Подивлюсь на землю - і ось вона порожна й пуста, - на небо, а нема на йому сьвітла.
24 Гляну на гори, а вони дрожать, та й усї горби хитаються.
25 Озираюсь - і ось, нї людини, ба й всї птахи піднебесні порозлїтались.
26 Дивлюсь, та бо й Кармель - пустиня, й усї міста порозвалювані від лиця Господнього, від гнїву й досади його.
27 Так бо сказав Господь: Візьметься пусткою вся країна, та я не вигублю їх до щаду.