18 Ізійди вниз із висоти величі і сядь на місцї спраги, дочко-осаднице Дибону, вже бо наступає пустошник Моабу, й порозвалює твердинї твої.
19 Стань при дорозї, сусїдко-осаднице Ароерська, питай у тих, що, втїкаючи, шукають рятунку: Що таке сталось?
20 (а почуєш:) Осоромлений, Моаб, бо вже звойований; плачте, ридайте, вістїте в Арнонї, що Моаб - пустиня;
21 Що прийшов суд на рівнини, на Халон і на Яазу й на Мофат,
22 І на Дибон і на Нево й на Бет-Дивлатаїм,
23 І на Каріатаїм, і на Бет-Гамул і на Бет-Маон,
24 І на Керіот і на Восор та й на всї городи Моабські, як далекі, так і близькі.