24 Почули ми вістку про них, та й руки в нас помлїли, туга обняла нас, тремтимо, як породїля.
25 Не виходьте в поле, й не ходїть по дорозї: меч бо в руцї в ворога, страхіттє навкруги.
26 Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, заплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.
27 Пробником поставив я тебе в людей моїх, щоб ти розізнав і вислїдив путь їх.
28 Всї вони упрямі зрадники, живуть неправдою; се мідь і залїзо вони, - всї попсовані.
29 Міх перестав роздувати, огонь пожер олово; плавильник плавив надармо: ледачі не віддїлились.
30 Вибракованим сріблом звати муть їх, бо Господь відкинув їх.