22 Бо менї було сором прохати в царя війська та кінноти для нашого захисту від ворога в дорозї, ми бо, говорячи з царем, сказали: рука нашого Бога є найлїпша для всїх, хто його шукає, а його сила й гнїв його на всїх, хто його покидає!
23 Так то ми постили й просили Бога нашого про се, й він почув нас.
24 І видїлив я з старших сьвященників дванайцять: Шеревію, Хашавію, а з ними десять із братів їх,
25 І зважив їм срібло й золото в посуд, - усе пожертвоване на дім Бога нашого, що пожертвував царь та дорадники його, й князї його, та всї Ізрайлитяне, що там були.
26 І віддав їм до рук вагою: срібла шістьсот пятьдесять талантів, а срібного посуду на сто талантів: золота ж сто талантів,
27 А золотих чаш двайцять по тисячу драхм, і дві посудині з кращої блискучої мідї, дорогої як золото.
28 І сказав я їм: ви сьвяті Господеві й посуд сьвятий, і срібло та золото - добровільна жертва Господеві, Богові батьків ваших;