30 І заголосять над тобою й застогнуть гірко, посипавши попелом голови собі й валяючись у поросї.
31 По тобі повиголюють вони собі лисини і пообгортаються волосяницями й заплачуть по тобі в душевному смутку плачем гірким;
32 І, побиваючись, заголосять жалібною піснею про тебе, й так по тобі заридають: Хто так, як наш Тир, посеред моря запався?
33 Як твої товари, бувало, морем розходились, годувались ними многі народи; великими достатками твоїми й торговлею твоєю царі земель богатились.
34 А тепер, коли ти зник, то й товари твої й усе, що в тобі було так набито, потонуло в безоднях морських.
35 Всї осадники островів ізза тебе сторопіли, а царі їх затремтїли, на лицях змінились.
36 Засвистали по тобі купцї чужих народів; ти став страховищем, - не встанеш уже по віки!