5 І розсипались мої вівцї без пастуха й ставались жиром усьому польовому зьвіррю та й розбігались.
6 По всїх горах і по всїх високих узгіррях блукають мої вівцї; розсипалась отара моя по всїх країнах, а нїхто не розвідуєсь про них, нїхто не шукає їх.
7 Тим же то, вислухайте, ви, пастухи, слово Господнє:
8 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, за те, що вівцї мої полишені були на здобичу, й отара моя допалась без пастирів на пожир усякому дикому зьвіррю, а мої пастирі не відшуковали овець моїх - пастухи бо пасли самих себе, а овець моїх не пасли, -
9 За те, ви, пастирі, слухайте слово Господнє!
10 Так говорить Господь Бог: Ось, я встану на пастирів, і вимагати му вівцї мої з їх рук, і не дам їм уже пасти овець, та й не будуть уже більше пастирі самих себе пасти; я повириваю в них із рота вівцї мої, щоб не були вже їм їдою.
11 Так бо говорить Господь Бог: Самий я відшукаю собі вівцї мої та й буду їх дозирати.