6 Маючи поживу, вони їли до ситу; а коли засичувались, підіймалось у гору їх серце, й забували про мене.
7 За те ж станусь я їм левом - левчуком, що чатує при дорозї.
8 Нападати буду їх, як ведмедиця, що забрано їй дїти, - як левиця, роздирати й виїдати місце, де серце їх бється; дикі зьвірі будуть їх розторгувати.
9 Ти самий, Ізраїлю, погубив себе, бо тілько в менї - опора твоя.
10 А де ж царь твій? Нехай би тепер рятував тебе по всїх містах твоїх! Де ж суддї твої, що про них ти мовляв: Дай нам царя і старшину?
11 Я ж дав тобі царя у гнїву мому, та й - одняв у досадї моїй.
12 О, Ефраїмове беззаконство звязане в узол, сховано його гріх, не забудесь!