6 З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
7 Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
8 Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
9 Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
10 Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
11 Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
12 Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,