8 Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!
9 Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.
10 Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!
11 Вже зима минула, дощі перестали;
12 Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;
13 Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!
14 Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!