37 Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
38 Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
39 Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
40 Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
41 Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
42 Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
43 Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;