51 Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
52 Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
53 Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
54 Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
55 І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
56 Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
57 Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!