7 До того й говорив я: Тілько бійся мене, приймай науку, то й не спустошу пробуток твій, не прийде на нього те лихо, що я призначив йому; вони ж про те тільки й дбали, щоб погіршувати свої вчинки.
8 Оце ж ждїте мене, говорить Господь, до того дня, як устану, щоб пустошити; бо я постановив, позбірати народи, поскликати царства, щоб на них досаду мою зігнати, стрясти на них жар гнїву мого: від огню бо ревностї моєї погибне вся земля.
9 Тодї дам я знов народам уста чисті, щоб вони призивали ймя Господнє й служили йому однодушно.
10 Із земель Етіопських, що по тім боцї ріки, будуть мої поклонники - дїти розсїяних вірних моїх, - приносити менї дари.
11 Того часу не будеш ти соромити себе давними вчинками твоїми, якими ти проступався проти мене; тодї бо повидалюю зпроміж тебе тих, що гордяться твоєю величавостю, та й - і ти не будеш пишатись сьвятою горою моєю;
12 А дам тобі людей покірних і вбогих, а сї будуть вповати на ймя Господнє.
13 Останок Ізраїля не чинити ме несправедливостї, не мовляти ме льжи, й не знайдеться в устах у них язика зрадливого; вони будуть пастись спокійно й нїхто їх не буде лякати.